квартира[кварти́ра]

кварти́ра -и, ж. 1》 Частина житлового будинку, що складається з однієї чи кількох кімнат, кухні, передпокою тощо, з окремим ходом; квартира, помешкання, хата. || Житлове приміщення; житло. || Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання. 2》 тільки мн. Місце розташування військ у населеному пункті. 3》 заст. Кватирка (у 2 знач. ).

КВАРТИ́РА, и, ж. 1. Частина житлового будинку, що складається з однієї або кількох кімнат, кухні, передпокою і т. ін., з окремим ходом; помешкання. Квартира, де живе Іван Іванович зі своєю симпатичною сім'єю, складається тільки (тільки!) з чотирьох кімнат (М. Хвильовий); // Житлове приміщення; житло. По один бік в домі од вулиці була волость, по другий бік – школа й квартира для вчителя (І. Нечуй-Левицький); // Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання. Сотник та десятник, як навіжені, бігали по хатах, шукаючи квартир (М. Коцюбинський); Миша живе на квартирі у одного учителя, у того ж, що жив торік (Леся Українка); Дуже рідко він зупинявся на квартирі з кимось удвох, а завжди сам (Григорій Тютюнник); – Пiд квартиру пообiцяли дати цiлий поверх, – додав Микола (Р. Андріяшик). 2. тільки мн., заст. Місце розташування військ у населеному пункті. От розвели їх [рекрутів] по квартирах (Панас Мирний); Стали ляхи по квартирах – нема ні ладу, ні проходу (П. Тичина). 3. заст. Кватирка (у 1 знач.). Одсунь, господаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву (Сл. Б. Грінченка). (1) Комуна́льна кварти́ра – квартира, що належить міському господарству й заселена декількома наймачами. Жили Жукови в комунальній квартирі (О. Донченко); – Маю комунальну квартиру, дві кімнатки (Б. Харчук).