менше[ме́нше]

ме́нше рідко менш, присл. 1》 Вищ. ст. до мало . Не м е нше, як (ніж) ... — так само, як ...; стільки ж (або й більше), як ... 2》 перев. менш. Уживається у складених формах вищ. ст. прикм. і присл.

МЕ́НШЕ, рідко МЕНШ, присл. 1 . Вищ. ст. до ма́ло. Настало душне, гаряче літо. Риби ловилось все менше та менше (І. Нечуй-Левицький); Так ворожка поробила, Щоб менше скучала [дівчина] (Т. Шевченко); Його чотирнадцять синів і не менше п'ятдесяти онуків теж були дяками (О. Довженко); Хто на чужих пожежах не був, а хоч і був, та не вхватив чогось путящого, .. на людях галасував на всю горлянку – забрати економію! А ті, що набрались уже по чужих маєтках, поглядали на порожні двори сусідів з непокоєм і собі на людях горлали не менш (А. Головко). 2. тільки менш. Уживається в складених формах вищ. ст. прикм. і присл. Оця кругленька конячка ще має двох подруг не менш ситих, бо паші стане не тільки коням, а й коровам, телятам, овечкам (М. Коцюбинський); Вся Софійська площа від самої древньої Софії аж до не менш древнього Михайлівського монастиря захаращена народом (О. Довженко); Я вам думку висло…