ми[ми́]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
нас, займ. особ. 1 ос. мн. 1》 Уживається для називання двох чи багатьох осіб разом із тим, хто говорить. || Уживається на позначення групи людей, зв'язаних спільним походженням, заняттями, поглядами і т. ін., до якої входить і мовець. || Уживається для називання неозначеної особи. У нас — у нашій сім'ї, країні, у нашому суспільстві тощо. 2》 Разом із прийм. "з" та оруд. в. ім. або іншого займ. означає: я і ще хтось один. 3》 Уживається замість "я": а) в авторській мові (у розповіді, науковому викладі); б) ( розм. ) часто для підкреслення поважності своєї особи; в) ( заст. ) в офіційних документах від особи монарха; у мові монарха; г) у жартівливо-іронічних висловах. 4》 жарт. Уживається замість займ. 2 або 3 ос. одн. в емоційно-експресивному мовленні.
МИ, нас, займ. особ. 1 ос. мн. 1 . Уживається для називання двох чи багатьох осіб разом з тим, хто говорить. Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились (Т. Шевченко); Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом, – а гурт нас був чималий (Леся Українка); Ми вийшли з готелю: Сев, я й актор-тубілець (Ю. Яновський); // Уживається на позначення групи людей, зв'язаних спільним походженням, заняттями, поглядами і т. ін., до якої входить і мовець. Хто багатому дав його багатство? Ми, мужики. І звідки сила в нього? З нас, мужиків... (М. Коцюбинський); [Мавка:] У лісі в нас нема свекрух ніяких (Леся Українка); // Уживається для називання неозначеної особи. Не так воно робиться, як нам хочеться (Номис); [Панько:] Грошей заробили дещицю, але переконалися: що там найкраще, де нас нема (І. Карпенко-Карий); Не страшний, моє дитя, нам час останнього походу – Без вороття (М. Рильський). 2. Разом з…
Етимологія
Джерело: ЕСУМ, т. 3, с. 194
Морфологія
іменник · 6 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| нам | множина, давальний, 1 ос. |
| нас | множина, місцевий, 1 ос. |
| ми | множина, називний, 1 ос. |
| нами | множина, орудний, 1 ос. |
| нас | множина, родовий, 1 ос. |
| нас | множина, знахідний, 1 ос. |
Фразеологізми та сталі вирази
знаю (знаємо) (я (ми)) вас (його, тебе, їх і т. ін. ), ірон
Уживається для вираження недовіри, сумніву у правдивості слів чи вчинків співрозмовника. — Ти тільки не лови ґав. А то я тебе знаю. Перед німцями орлом був, а перед дівчиною ягням зробишся (Григорій Тютюнник); — Куди розігналась? — До сестри! — Ха-ха! До сестри! Знаєм вас! Від Шляхового, мабуть, підіслана? На розвідини прийшла? (О. Гончар). після нас (а там) хоч потоп. Байдуже, що буде потім, майбутнє не цікавить когось. Яничарність — це ідеологія й настрої тимчасовців, безрідного перекотиполя: після нас — хоч потоп! (З газети); — Вона, мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (В. Кучер). піти в м…
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…иятеля він мусить показати своїй родині. — Якщо ти не нехтуєш моїм домом, — закінчив рибалка, — то завтра я чекаю тебе на обід. — Я не нехтую твоїм домом, — відповіла риба, — адже ми приятелі, все, що моє, то й твоє, тільки я ніколи не ходила до селища, і я не певна, чи знайду твою хату.
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 4 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger