перше[пе́рше]

пе́рше присл. 1》 До цього часу; колись, раніше. 2》 Перед чимсь іншим; спочатку, спершу. П е рше [,] ніж (як) у знач. спол. — уживається в підрядному реченні перед назвою дії, що відбулася або має бути виконана після дії головного речення. 3》 у знач. прийм. , з род. в. , розм. , рідко . Раніше від кого-, чого-небудь; перед ким-, чим-небудь. П е рше всьог о — перед усім іншим, у першу чергу; насамперед. 4》 діал. Вперше.

ПЕ́РШЕ, присл. 1 . До цього часу; колись, раніше. Зеленіють по садочку Черешні та вишні; Як і перше виходила, Катерина вийшла. Вийшла, та вже не співає, Як перше співала (Т. Шевченко); Чимало літ минуло. Ївга .. вже не та стала, що перше була! (Марко Вовчок); Хлопці не забарились довідатися, хто така вона, хто її батько, де живе, де була перше (С. Васильченко). 2. Перед чимсь іншим; спочатку, спершу. Перше у волок подивися, тоді рибкою й хвалися (прислів'я); Кайдашиха привітала старшу невістку перше солодкими медовими словами, а потім уже дала їй покуштувать полину (І. Нечуй-Левицький); Яшко перейшов на другий бік [вулиці] і в ворота зайшов – там хатинка убога підсліпувато на вулицю дивилась... Заглянув у шибку перше: прядуть (А. Головко). 3. у знач. прийм., з род. в., розм., рідко. Раніше від кого-, чого-небудь; перед ким-, чим-небудь. Турбувався [Лушня] тільки про одно: коли б перше Ч…