платити / заплатити[плати́ти / заплати́ти]

плати́ти плач у , пл а тиш, недок. 1》 перех. і неперех. Видаючи, віддаючи гроші або що-небудь цінне, винагороджувати за виконану працю, послугу і т. ін. 2》 неперех. Відшкодовувати вартість одержаного або використаного. 3》 перех. Віддавати гроші або інші цінності, виконуючи певні обов'язки. 4》 неперех. , перен. Відповідати на чиї-небудь дії, вчинки, чиєсь почуття і т. ін.; поводитися так чи інакше у відповідь на що-небудь.

ПЛАТИ́ТИ, плачу́, пла́тиш, недок. 1. що і без прям. дод. Видаючи, віддаючи гроші або що-небудь цінне, винагороджувати за виконану працю, послугу і т. ін. Умови такі: перекладачеві я плачу сам (М. Коцюбинський); Кузьма Осадчий – ну цей на канал, цього батько до себе бере, там добре платять... (О. Гончар). 2. без прям. дод. Відшкодовувати вартість одержаного або використаного. Ой іду я з доріженьки Горілочки пити; Судять мене воріженьки, Що нічим платити (П. Чубинський); – Найнявсь [чоловік] у некрути, так сьогодні гуляє, і що задумав, усе робить і за все платить, бо взяв грошей багацько (Г. Квітка-Основ'яненко); Мойшем .. погодився на те, що за комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі “царськими” по п'ять карбованців (Олесь Досвітній); * Образно. Те, за що рядовий студент платив наполегливим щоденним студіюванням, безсонними ночами перед екзаменами, Федь Шостенко схоплював…