потяг[по́тяг]

по́тяг I -у, ч. 1》 до чого , з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. || Велика зацікавленість чим-небудь. 2》 до кого . Посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою. 3》 псих. , фізіол. Напівсвідоме, інстинктивне прагнення до чого-небудь. || Суб'єктивне переживання потреби, яке виникає незалежно від свідомості. Нав' я зливий п о тяг — потяг здійснювати непотрібні і навіть небезпечні дії, що супроводжується страхом або тривогою. Стат е вий п о тяг — прагнення до статевої близькості. II -а, ч. Поїзд (у 1 знач. ).

ПО́ТЯГ ¹ , у, ч. 1. до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. Багато дум тривожило молоду Радюкову голову в тій хатині! І він почував у собі силу й потяг до того, щоб розкинуть свої думи між людьми (І. Нечуй-Левицький); Тихий океан перестав для нього бути вільним і чистим океаном його молодості.., – проте Дорошенко почуває й зараз непереборний потяг бути там (О. Гончар); Мати померла, і Оксен зовсім втратив потяг до рідного дворища (Григорій Тютюнник); // Велика зацікавленість чим-небудь. Змалку відчував Тарас великий потяг до мистецтва (з наук. літ.). 2. до кого. Посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою. З тієї хвилини, коли він .. відчув, що у своїй безпорадності вона шукає опору навіть у нього, щось буквально поробилося з Бронком. Відчував потяг до Ольги Річинської (Ірина…