ять
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
я тя, ч. Назва літери (ъ) церковнослов'янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який згодом в українській мові розвинувся в "і". На ять — а) (у знач. прикм.) найвищої якості; б) (у знач. присл.) дуже добре.
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | ять | я́ті |
| Родовий | я́тя | я́тів |
| Давальний | я́теві / я́тю | я́тям |
| Знахідний | ять | я́ті |
| Орудний | я́тем | я́тями |
| Місцевий | я́теві / я́ті / я́тю | я́тях |
| Кличний | я́тю | я́ті |
Фразеологізми та сталі вирази
на ять
1. Прекрасний, найкращий або найвищої якості. Писав про якусь дівчину.. Дівчина на ять . Та жаль, що родичка. Приїзди, не жалкуватимеш! (А. Головко); — Якось-то косили ми з ним за проваллям. Він попереду — косар же був лепський, на ять! — а я за ним, хоч теж не давав дядькам собі п’яти врізать (Григір Тютюнник). 2. Дуже добре. (Шметелюк:) Хай побачать, хто такий Шметелюк! Я заробляю на ять і все одержую на ударницькі талони (І. Микитенко)
Фразеологічний словник української мовиУ курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 5 модулі
Переклад
Джерело: anchor_curation_worksheet (#5133)
Вікіпедія
Ять
Ѣ, ѣ — літера кирилиці та глаголиці. На теперішній час відсутня в усіх цивільних варіантах кирилиці, використовується лише у церковнослов'янській мові. В українському письмі вживалася до кінця XIX ст, у російському — до початку XX ст., довше за все протрималася у Болгарії та Закарпатті — до 1945 року. У сучасній українській мові у словах на місці «ѣ» ([ě]) вимовляється у більшості випадків голосний [і] («і»).