бути[бу́ти]

бу́ти теп. ч. усіх осіб одн. і мн.; має форму є, рідше єсть, арх. 2 ос. одн. єси, 3 ос. мн. суть; мин. ч. був, була, було; мн. були; недок. 1》 Існувати. Будьмо! — традиційний тост за частування вином, горілкою. 2》 Уживається на означення наявності кого-, чого-небудь десь, у когось. || безос. || тільки, майб. ч., безос., розм. Уживається для наближеного визначення кількості, ваги, віддалі тощо. 3》 Знаходитися, перебувати де-небудь. 4》 тільки мин. або майб. ч., у кого, рідко до кого. Прийти, приїхати куди-небудь, до когось; відвідати кого-, що-небудь. 5》 тільки мин. або майб. ч. Трапитися, статися. || Настати (про час, пору року, погоду і т. ін.). Будь що буде ; Хай буде, що буде — вживається для вираження рішучості у здійсненні чогось небезпечного, ризикованого. Бути чому — неодмінно трапиться, настане що-небудь. Якось-то буде — все якимсь чином улаштується, владнається. 6》 тільки мин. або майб. ч., кому, розм. Дістатися, випасти на долю кого-небудь (перев. про покарання за провину). || безос. 7》 тільки майб. ч., безос., розм. Вистачити. 8》 за ким, розм. Перебувати у шлюбі з ким-небудь (про жінку). 9》 тільки майб. або мин. ч., з кого, розм. Стати ким-небудь, набувши певних знань, рис і т. ін. 10》 Уживається як зв'язка у складеному присудку (форма теп. ч. є, єсть часто пропускається). || безос. || тільки мин. ч., безос., розм. У поєднанні з інфін. уживається для підкреслення доцільності якої-небудь дії в минулому. Будь здоров (здорова) ; Будьте здорові — ввічливе побажання під час прощання. Будь ласка ; Будьте ласкаві — ввічлива форма звертання до кого-небудь з якимсь проханням. Бути за батька (сина і т. ін.) кому — заступати батька (сина і т. ін.); ставитися до когось, як батько (син і т. ін.). Здоров був ; Здорова була ; Здоровенькі були — вітання під час зустрічі. 11》 тільки майб. ч. У поєднанні з інфін. уживається як допоміжне дієслово для творення майбутнього часу. 12》 тільки мин. ч. У поєднанні з особовими формами мин. ч. дієслів уживається як допоміжне дієслово для творення давноминулого часу. Хто б там не був — байдуже хто. Хоч би там що було — за всіх умов і обставин; неодмінно. Як був (була, були) — не переодягаючись.

БУ́ТИ, теп. ч. усіх осіб одн. і мн. має форму є, яка може опускатися, рідко єсть, заст. 2 ос. одн. єси́, 3 ос. мн. суть; мин. ч. був, була́, було́; мн. були́; майб. ч., 3 ос. одн. бу́де; наказ. сп. будь; недок. 1. Існувати. Був собі колись-то якийсь-то маляр... (Г. Квітка-Основ'яненко); Грає кобзар, виспівує – Аж лихо сміється... “Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться” (Т. Шевченко); // тільки 1 ос. мн., у знач. виг. Уживається як найкоротший традиційний тост при чаркуванні. – Будьмо! – привітався перший Проценко, беручи у руку чималу чарку з горілкою (Панас Мирний); – Ну, будьмо, – сказав Карпо Цар, – раз ми земляки, значить – пиймо! (Ю. Яновський). 2. Уживається для позначення наявності кого-, чого-небудь десь, у когось. У Франка є прекрасна річ – лірична драма “Зів'яле листя” (М. Коцюбинський); Була собі на всьому господарстві одна кобилка (М. Стельмах); // безос. Землі у нас було сім чи сім з половиною десятин (О. Довженко); // безос., розм. Уживається при наближеному визначенні кількості, ваги, віддалі і т. ін. Розглянувшись уважно, Остап зміркував, що звідси до Кишниці, де стояв вітряк Якимів, буде верст з тридцять (М. Коцюбинський). 3. Перебувати, знаходитися де-небудь. За Прутом була Туреччина (М. Коцюбинський); Молодь вся була на полі, Бо якраз настали жнива (Леся Українка); Десантні групи вже були тут, неподалік, за спинами у розвідників (О. Гончар). 4. перев. мин. або майб. ч., у кого, рідко до кого. Приходити, приїздити куди-небудь, до когось; відвідувати кого-, що-небудь. Попрощавсь Кармель із дружиною, чули товариші, що промовив він до дружини: “Буду до тебе” (Марко Вовчок); [Руфін:] От як? Ти був у Секста? (Леся Українка); [Завірюха:] Дорога на Чигирин є навпростець коротка. За ніч ми будем там (Л. Дмитерко). 5. Трапитися, статися. – Та не дуже ж то й заснула од думок та гадок, що з нею завтра буде! (Г. Квітка-Основ'яненко); – Маріє! – наблизився Свирид до неї й узяв за руку. – Скажи мені, що з тобою було? (М. Коцюбинський); // Наставати (про час, пору року, погоду і т. ін.). Поки, каже, доїдемо, то і день буде (Г. Квітка-Основ'яненко); Була весна, море було спокійне і синє, небо – так само, сонце обливало помаранчеві сади по горбах (М. Коцюбинський); // чому. Що-небудь неодмінно трапиться, настане. Школярочка іде у перший клас. Вже скоро бути бабиному літу (Л. Дмитерко). 6. перев. мин. або майб. ч., кому, розм. Діставатися, випадати на долю кого-небудь (перев. про покарання за провину). – Якби ти знала, що мені вчора було за те, що з тобою ходила гойдатися до Ривки... (Леся Українка); – Що буде, як то кажуть, громаді, те й бабі... (П. Козланюк); // безос. Було їй уже за той модний передчасний хвіст [зачіску], критикували на шкільних .. зборах (О. Гончар). 7. перев. майб. ч., безос., розм. Вистачати. Буде з мене, поки живу, і мертвого слова, Щоб виливать журбу, сльози (Т. Шевченко); Виходить тоді отаман сам з пущі і промовляє до неї: “Віддай, пані, гроші! Пожила ти у золоті, у розкоші, буде вже з тебе – дай іншим!” (Марко Вовчок); Запасу на три дні буде (М. Рудь). 8. за ким, розм. Перебувати у шлюбі з ким-небудь (про жінку). – Мамо моя! – плаче [Наталя], – не губіть мене, молодої, не топіть за Гурчем. Лучче мені вмерти, як за ним бути! (Марко Вовчок). 9. тільки майб. або мин. ч., з кого, розм. Стати ким-небудь, перев. набувши певних знань, рис і т. ін. – Віддай, – каже, – твою дочку за мого сина, то побачиш, яка з неї буде невсипуща хазяйка (О. Стороженко); – Не нами сказано: терпи, козаче, – отаманом будеш (А. Головко). 10. Уживається як зв'язка у складеному присудку (форма теп. ч. є, єсть часто опускається). Чого ж тепер заплакав ти? Чого тепер тобі, старому, У цій неволі стало жаль – Що світ зав'язаний, закритий! Що сам єси тепер москаль..? (Т. Шевченко); Не писав до Вас, бо був слабий (М. Коцюбинський); Сценарій “Звенигори” був написаний письменником Йогансеном (О. Довженко); // безос. Неспокійно було в селі (М. Коцюбинський); На Монастирській слобідці без суду, без слідства .. було розстріляно групу старих матросів та робітників (О. Гончар); // тільки мин. ч., безос., розм. У поєднанні з інфін. уживається для підкреслення доцільності якої-небудь дії в минулому. [Молодий хлопець:] Було їм [переможцям] про славу наших предків заспівати, щоб знали силу нашого народу! (Леся Українка). 11. тільки майб. ч. У поєднанні з інфін. уживається як допоміжне дієслово для творення майбутнього часу. Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! – Геть думи сумні! (Леся Українка); За те, що жили ми в цей зоряний час, нам заздрити будуть нащадки (В. Сосюра). 12. тільки мин. ч. У поєднанні з особовими формами мин. ч. дієслів уживається як допоміжне дієслово для творення давноминулого часу. Віл щось почав був говорить, Да судді річ його .. перебили (Є.…