вухо[ву́хо]

ву́хо -а, с. 1》 Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Внутрішнє вухо . || Зовнішня хрящова частина органа слуху; вушна раковина. Надрати вуха . Тонк е в у хо — добрий слух. Туг е в у хо — поганий слух. 2》 перен. , розм. Про людину, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. 3》 Бокова частина шапки, що закриває вушну раковину. 4》 Пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет.

ВУ́ХО (розм. У́ХО), а, с. 1. Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо, веселить серце (Панас Мирний); Все чує вухо, пильно стежить око І серце теж події провіща (М. Бажан); Внутрішнє вухо; // Зовнішня хрящова частина органа слуху; вушна раковина. За вуха вона [дівчина] позатикала пучки дрібненького барвінку (І. Нечуй-Левицький); Кінь обережно ступав лісовою дорогою, наставляючи вперед вуха (Ю. Яновський); Виймає [Никанор] з жилетки годинник, .. підносить до вуха, прислухається (М. Стельмах). 2. перен., розм. Про людину, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. Очевидно, у бандитської ватаги була своя розвідка, надійні вуха й очі з числа невдоволених (І. Цюпа); – Чуєте, Гнате. – Та чую ж, – озирається чоловік, чи нема десь поблизу панського вуха (М. Стельмах); А чи не вухо підіслав душпастир? Щось той старий і вчора тут різьбив (Л. Костенко). 3. Бокова частина шапки, що закриває вушну раковину. Незграбними пальцями, що ниють від шпарів, .. розв'язую і ніяк не можу розв'язати шворки біля вух шапки (Ю. Збанацький); В дворі біля хлівця – його дружина! Вона рубає дрова. В чоловічому пальті, .. у шапці з вухами (І. Багряний). 4. Пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет. Подали мені чашку без вуха та без вінець, чайник без вуха (А. Тесленко); В Антіноя стрілу він націлив. Той же в цю мить піднімав золотий, на два вуха, чудовий Келих (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); Сьогодні батько теж отак узяв чоботята за полотняні вуха (М. Стельмах). (1) Незви́кле ву́хо (о́ко) – вухо, око, що не призвичаїлось до сприймання чого-небудь. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Свої норови якутська весна виказувала й скупо, і ліниво, але око, незвикле до цього краю, легко вловлювало їх (М. Сиротюк). △ (2) Ведме́же ву́хо: а) невеликий вічнозелений кущик родини вересових з дрібними із зеленим полиском листочками, що використовують в медицині як протибактеріальний засіб. Ведмеже вухо росте невеликими острівцями на Поліссі в соснових лісах на сухих піщаних ґрунтах (з наук. літ.); б) одно- або дворічна трав'яниста повстисто-опушена рослина родини ранникових з широкими поздовжніми листками та квітками вздовж стебла, зібраними в колосоподібні суцвіття; дивина медвежа. Потім спинила [дівчина] кількох подорожніх пухнатих джмеликів, щоб вони дали хворому свого солодкого білого меду, а з великого листа ведмежого вуха набрала водиці й напоїла пораненого (з казки); (3) Вну́трішнє ву́хо – частина слухового апарату, яка містить сприймаючі органи слуху та вестибулярний апарат. Внутрішнє вухо виконує подвійну роль сприйняття звуків, а також регулювання положення тіла в просторі, збереження рівноваги (з наук. літ.); Було враження, ніби звуки доносяться у внутрішнє вухо з власної шиї (як чуєш часом свій голос, коли кричиш під водоспадом) (із журн.); (4) Зо́внішнє ву́хо – частина слухового апарату, яка складається з вушної раковини, зовнішнього слухового проходу і вловлює та проводить звук до барабанної перетинки. Зовнішнє вухо виконує дві функції: вловлює й проводить звукові хвилі до барабанної перетинки, а також захищає слуховой прохід від пилу й бруду завдяки складній конфігурації самої вушної раковини (з наук. літ.); (5) Сере́днє ву́хо – частина слухового апарату, розміщена між зовнішнім і внутрішнім вухом за барабанною перетинкою, до складу якої входять слухові кісточки, що приймають звукові коливання з барабанної перетинки і передають їх до внутрішнього вуха. Середнє вухо складається з барабанної перетинки, барабанної порожнини, слухових кісточок та євстахієвої труби (з наук. літ.); Звукові коливання повітря приймає барабанна перетинка, яка завдяки цьому набуває коливальних рухів. Одночасно з цим коливаються слухові кісточки середнього вуха (з навч. літ.). ◇ див. намина́ти; (6) [Аж] ву́ха в'я́нуть (свербля́ть) <[Аж]> воло́сся в'я́не> у кого і без дод. – кому-небудь неприємно, гидко чути, слухати щось. Говорять [галичани-емігранти] увесь час по-російськи, але з таким “акцентом”, що.. “вуха в'януть” (Леся Українка); Загинав [п'яний] такі слова, що в решти слухачів свербіли вуха (Ю. Яновський); [Марфа:] Тут мені таке наплели на вас, таке наговорили, що аж вуха в'януть (О. Левада); – От сидить передо мною розумна людина, досвідчений інженер .. і раптом говорить таку нісенітницю, що аж волосся в'яне (М. Тарновський); Марія тулиться до Богдана, немов хоче захиститися од тих пісень. Але ніхто не зважає, що в неї вуха в'януть (В. Большак); – Тоді вдова Бобренчиха озвалась: – Та вуха ж в'януть на таку олжу! Вона сама Грицькові нав'язалась (Л. Костенко); (7) [Аж] ву́ха пу́хнуть / попу́хли: а) дуже, надзвичайно хочеться курити. [Таран:] Руки потерпли. Будь другом, скрути мені цигарку, бо вже вуха попухли.…