коштувати[ко́штува́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ко́штувати -ую, -уєш і рідко коштув а ти, - у ю, - у єш, недок. 1》 Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні. 2》 Вимагати певних грошових витрат; обходитися в якусь суму. || чого та з інфін. , перен. Вимагати певних зусиль, утрат для свого здійснення.
КОШТУВА́ТИ див. ко́штувати . КО́ШТУВАТИ, ую, уєш, рідко КОШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1 . Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні або іншому еквіваленті. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку (І. Нечуй-Левицький); Одна лише біда, що кошик з ягідками коштував аж цілих десять крейцерів (Н. Кобринська); [Прочанин:] А дорого либонь земля коштує коло Єрусалима? (Леся Українка); Калоші коштують цілісінький пуд борошна ; Квиток третього класу до Нікополя коштує, здається, 1 крб. 80 коп. (Б. Антоненко-Давидович); Скільки ж у вас пуд жита коштує? (М. Стельмах); Хоч мало коштує хлібина, Насправді ж їй ціни нема! (М. Гірник). 2. Вимагати певних грошових витрат; обходитися в якусь суму. [Храпко:] Це діло трудне, забарне та й грошей багато коштує (Панас Мирний); Грошей у нього в запасі було не дуже багато, а дві ями відразу копати і цямрувати, то день у день коштує (І. Франко); От…
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: ко́штува́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | ко́шту́ю | ко́шту́ємо / ко́шту́єм |
| 2 особа | ко́шту́єш | ко́шту́єте |
| 3 особа | ко́шту́є | ко́шту́ють |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | ко́штува́тиму | ко́штува́тимем / ко́штува́тимемо |
| 2 особа | ко́штува́тимеш | ко́штува́тимете |
| 3 особа | ко́штува́тиме | ко́штува́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| коштувать | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
що б там (то) не було (не коштувало)
За будь-яких умов, обставин; неодмінно. — Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все що б там не було... (О. Довженко); Ми вирішили, що б то не було, виконати своє завдання (З журналу); — Що б там не коштувало, одривай (хату), а ні, я сама одірву,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Пам’ятав я: треба дійти до своїх (у штаб), що б то не коштувало (Ю. Яновський)
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…не бачив у тій тяжкій задумі. Нарешті, на материне умовляння один із середульших братів не витримав і випалив з розпачем: — Та чи ви знаєте, мамо? Чи ж ви знаєте, чого нам це може коштувати?! Служби!!! І всього... — А йому ж це коштуватиме життя! — випалила раптом Галя і припала до Андрія, плачучи:—Скажи ж їм щось, брате! Тоді Андрій підвів голову: — Ви мені простіть…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 7 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger