мусити[му́сити]

му́сити м у шу, м у сиш, недок. , з інфін. 1》 Уживається як член складеного присудка у знач. : повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.). || Діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним. М у сить б у ти у знач. вставн. сл. — напевне. 2》 діал. Могти.

МУ́СИТИ, му́шу, му́сиш, недок., з інфін. 1 . Уживається як член складеного присудка у знач. повинен , повинна , повинне , повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.). Один [посланець] мусив дійти, бо не було би цілої тієї історії. А може, Мазепа переловив їх доноси (Б. Лепкий); – Тепер така пора, що людина мусить людині помагати (І. Франко); – Я уявляю собі морську школу на високому березі. З усіх вікон школи мусить синіти море (Ю. Яновський); // Діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним. Буває щастя скрізь поганцям, А добрий мусить пропадать (І. Котляревський); Прибій .. заливав прибережну дорогу і підбирався до мішків з сіллю. Татари мусили відступити назад, щоб не замочити капців (М. Коцюбинський); Настануть жнива, загадає хазяїн, і мусиш іти, а своє, як знаєш, хоч і вночі збирай (І. Цюпа). 2. діал. Могти. Полюбила козаченька, не мушу забути (С…