навчатися[навча́тися]

навча́тися і науч а тися, - а юся, - а єшся, недок. , навч и тися, -ч у ся, -ч и шся і науч и тися, -уч у ся, - у чишся, док. , без додатка , чого , рідко чому або з інфін. Набувати яких-небудь знань, вивчати, опановувати щось. || Бути учнем, студентом і т. ін. || чого , з інфін. , з спол. сл. Набувати навиків, досвіду, вміння що-небудь робити. || на чому . Оволодівати знаннями, досвідом з урахуванням досягнень і недоліків минулого. || Виховувати, виробляти в собі які-небудь якості, риси, уміння і т. ін.

НАВЧА́ТИСЯ, НАУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАВЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, НАУЧИ́ТИСЯ, учу́ся, у́чишся, док., чого, рідко чому і без дод. або з інфін. Здобувати знання, вивчати, опановувати щось, вчитися. – Ми, грішні люди, вік свій навчаємось, а проте і ми не до краю розумні кладемось у домовину (Марко Вовчок); Я розповідала йому .. про те, як я навчалась співати циганські романси і танцювати на столі (Леся Українка); Не дуріте самі себе. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко); Підріс Юрасик, пішов у школу. Навчався легко і радісно (О. Бердник); Ми навчаємося у другу змiну. Перед тими, хто навчається у першу змiну, ми маємо багато переваг (В. Нестайко); // чому або із спол. сл. Переймати чийсь досвід, вчитися у кого-небудь. Добре, ведіть, показуйте. Нехай стара мати Навчаєть, як дітей тих Нових доглядати (Т. Шевченко); Сіверська навчалася в Шевчика під…