обставина[обста́вина]

обста́вина -и, ж. 1》 Явище, подія, факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось. 2》 тільки мн. Сукупність умов, за яких що-небудь відбувається. || Матеріальне становище. Збіг обставин . Обтяжливі обставини . Пом'якшувальні обставини . 3》 рідко . Те саме, що обстановка 1). 4》 лінгв. Другорядний член речення, який вказує час, місце, причину, мету і спосіб дії або характеризує якість, міру чи спосіб вияву ознаки. Обставина способу дії .

ОБСТА́ВИНА, и, ж. 1 . Явище, подія, факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось. – В усій цій історії є одна обставина, яка хоч трохи все-таки пом'якшує твою провину (А. Головко); Може, і пішов би Грицько разом з братом на степи засновувати комуну, та стала на заваді обставина, з якою змушений був рахуватися – дружина Грицькова (Ю. Яновський); Незабаром хлопцям видали форму. Рубін одягся, як і всі учні. Ця обставина .. підняла Рубіна у власних очах (І. Сенченко). 2. тільки мн. Сукупність умов, у яких що-небудь відбувається. Селянин, обставини його життя, його нескладна .. психологія – то майже і все.., з чим оперував досі талант українського письменника (М. Коцюбинський); Їхала я сюди просто рятуватись, мені треба було змінити обставини, враження, спосіб життя (Леся Українка); Обставини склалися так, що Іван змушений був одмовитись в…