порушувати[пору́шувати]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
пору́шувати -ую, -уєш і діал. поруш а ти, - а ю, - а єш, недок. , пор у шити, - у шу, - у шиш, док. , перех. 1》 Робити що-небудь усупереч наказові, закону і т. ін. || Діяти, чинити не так, як належить за традицією, звичаєм, загальноприйнятими правилами і т. ін.; відступати від чогось установленого, узвичаєного. || у сполуч. зі сл. правда, істина і т. ін. Неправильно переказувати що-небудь, викривляти, перекручувати. Пор у шувати корд о н — нелегально переходити через кордон на територію іншої держави. 2》 Припиняти, переривати який-небудь стан, процес або вияв почуття і т. ін. Порушити мовчанку . Порушити рівновагу . 3》 Пошкоджувати, псувати, руйнувати що-небудь. || Викликати, спричинювати відхилення в перебігу якого-небудь процесу, здійсненні якогось руху тощо. || у сполуч. зі сл. зв'язок, єдність і т. ін. Поривати зв'язки, призводити до втрати єдності, спільності з ким-небудь. Порушува…
ПОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПОРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРУ́ШИТИ, у́шу, у́шиш, док., що. 1 . Робити що-небудь всупереч наказові, закону і т. ін. Тарас Григорович був такий обережний, що ніхто в фортеці й не підозрював, що він давно вже порушує наказ царя (З. Тулуб); – Це я і так порушую дідусів заповіт, щоб жодна книга не виходила поза стіни цієї бібліотеки (А. Головко); Мама гостро наглядала за тим, щоб усе робилося, як вона установила, і щоб ніхто не посмів порушати її наказів (Панас Мирний); [Годвінсон (до Джонатана): ] Зробить кумир з поганки, ледащиці – се ж гірший гріх! Адже він тим порушив Господню заповідь страшну, велику (Леся Українка); Як це необачно, що вона наважилася порушити професорову заборону (Ю. Смолич); // Діяти, чинити не так, як належить за традицією, звичаєм, загальноприйнятими правилами і т. ін; відступати від чогось установленого, узвичаєного. Ви пробачте ме…
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 23 форми · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| пору́шуватимем | майбутній, множина, 1 ос. |
| пору́шуватимемо | майбутній, множина, 1 ос. |
| пору́шуватимете | майбутній, множина, 2 ос. |
| пору́шуватимуть | майбутній, множина, 3 ос. |
| пору́шуватиму | майбутній, однина, 1 ос. |
| пору́шуватимеш | майбутній, однина, 2 ос. |
| пору́шуватиме | майбутній, однина, 3 ос. |
| пору́шувано | |
| пору́шуймо | наказовий, множина, 1 ос. |
| пору́шуйте | наказовий, множина, 2 ос. |
| пору́шуй | наказовий, однина, 2 ос. |
| пору́шувати | інфінітив |
| пору́шувала | минулий, жін. |
| пору́шував | минулий, чол. |
| пору́шувало | минулий, сер. |
| пору́шували | минулий, множина |
| пору́шуємо | теперішній, множина, 1 ос. |
| пору́шуєм | теперішній, множина, 1 ос. |
| пору́шуєте | теперішній, множина, 2 ос. |
| пору́шують | теперішній, множина, 3 ос. |
| пору́шую | теперішній, однина, 1 ос. |
| пору́шуєш | теперішній, однина, 2 ос. |
| пору́шує | теперішній, однина, 3 ос. |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| порушувать | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
ламати (порушувати) / зламати (поламати, порушити) (своє) слово
Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Хто ламає слово, той віру ламає (М. Номис); — Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (М. Стельмах); Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ні рискувати (ризикувати) своєю персоною (Ю. Смолич); — Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав (І. Котляревський); — Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (П. Загребельний); Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке дала подрузі (О. Донченко). не переламати слова. (Пан…
Фразеологічний словник української мовиламати (порушувати) / зламати (поламати, порушити) своє слово
Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Хто ламає слово, той віру ламає (М. Номис); — Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (М. Стельмах); Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ні рискувати своєю персоною (Ю. Смолич); — Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав (І. Котляревський); Чесна людина він. Слово дав — ніколи не зламає слова (А. Хижняк); — Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (П. Загребельний); Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке…
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
…ворить, а вимальовує у вусі, в грудях, а звідти й по всіх жилах пругкі вензелі, — дав йому зрозуміти: не підходь до Гната, бо це скінчиться для тебе катастрофою — людині не вільно порушувати жодної букви вищого закону, якого вона, завдяки своїй смертній обмеженості, не годна збагнути, а ти натинаєшся унедійснити цілий параграф. До чого тут букви й параграфи, коли йдет…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 6 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger