відміна[відмі́на]

відмі́на -и, ж. 1》 Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. 2》 Риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого. На відм і ну від кого, чого — інакше, ніж хтось, щось; на противагу кому-, чому-небудь. 3》 Зміна, переміна чого-небудь. 4》 рідко . Те саме, що скасування . 5》 грам. Група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень. 6》 діал. Виродок.

ВІДМІ́НА, и, ж. 1. Різновид чого-небудь, варіант. Ще говорив ігумен, але то вже були тільки відміни того самого (П. Загребельний); Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни ґрунту, насамперед супіскові чорноземи (з наук. літ.). 2. Риса, ознака, особливість, що відрізняє певний предмет, явище і т. ін. від іншого; відмінність. Андрій не збагне причин всього і зв'язків. Але, з природною хлоп'ячою спостережливістю, відразу бачить відміну горожан від всіх тутешніх (В. Барка); Визнаючи наявність спільних рис вищої нервової діяльності у людини і тварин, І. П. Павлов у той же час указував і на відміни в них (з наук. літ.). 3. Зміна, переміна чого-небудь. Для одміни ми їздили в море ловити рибу (М. Коцюбинський); Восени кожен день – якась відміна: то зів'яла стеблина, то зелений [лист] пожовк... (М. Рильський); Весна принесла чималі одміни в її серце (М. Стельмах). 4. рідко. Те саме, що скасува́ння. То правда, одміна данини – велика всім полегкість, а проте не поміч (Д. Міщенко); Відміна кріпосного права. 5. лінгв. Розряд іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень. І. Ужевич .. слідом за М. Смотрицьким виділив чотири відміни іменників, у парадигмах іменних частин мови подав шість відмінків (В. Русанівський); // заст. Відмінювання. Різні вигуки, особові займенники .. та до них відміна одного дієслова в одному тільки часі – от і вся була основа їхніх перших розмов (В. Підмогильний). 6. діал. Виродок. – Де ті відміни [брати] могли подітися? – муркотів сам до себе Стефко (І. Франко). ○ (1) На відмі́ну від.., у знач. прийм., з род. в. – інакше, ніж хто-небудь інший або що-небудь інше; на противагу комусь, чомусь. На відміну од кола книжка мала початок і кінець, і князь урешті дочитав її (І. Білик); Нарешті й пан Лаврін пришпорив коня та пішов на дракона, але, на відміну від інших, не махав дурно мечем, а вибирав місце вразливе, гарцюючи під самим носом в чудовиська (Ю. Винничук); На відміну від запорожців реєстрове козацтво відбувало систематичну муштру, мало однакову зброю і однострої (з наук. літ.).