поверхневий[поверхне́вий]

поверхне́вий -а, -е. Який розміщується, перебуває, відбувається і т. ін. на поверхні чи недалеко від поверхні чого-небудь. || Який здійснюють на невеликій глибині від поверхні землі. Поверхн е ве д и хання — неглибоке дихання. Поверхн е вий н а тяг — сила, яка діє в площині, дотичній до поверхні розділу двох фаз, і намагається зменшити цю поверхню до мінімальних розмірів. Поверхн е ві хв и лі спец. — а) пружні хвилі, які утворюються на вільній поверхні рідини або на поверхні розділу двох рідин, що не змішуються; б) пружні хвилі, що виникають у твердому тілі вздовж його вільної поверхні.

ПОВЕРХНЕ́ВИЙ, а, е. Який розміщується, перебуває, відбувається і т. ін. на поверхні чи недалеко від поверхні чого-небудь. У сільській місцевості для забезпечення водою потрібно використовувати підземні джерела, де води вищої якості порівняно з поверхневими (з наук. літ.); Поверхневі морени утворюються з матеріалу, що його льодовик несе на собі (з наук. літ.); Платина довго була єдиним каталізатором, який застосовувався для поверхневого горіння (з наук.-попул. літ.); // Який здійснюють на невеликій глибині від поверхні землі. При поверхневому обробітку посіви більше засмічуються бур'янами (з наук. літ.).