подивитися[подиви́тися]

подиви́тися -дивл ю ся, -д и вишся; мн. под и вляться; док. 1》 неперех. Спрямувати погляд у певному напрямку на кого-, що-небудь; глянути. || тільки без додатка . Розкрити, розплющити очі. || Зупинитися на кому-, чому-небудь, розкритися (про очі). || Підглянути, заглянути туди, де є щось цікаве, приховане і т. ін. || Заглянути всередину чого-небудь. || Шукаючи кого-, що-небудь, оглянути якесь місце, заглянути кудись. || Простежити на певній відстані або з певної віддалі за чим-небудь. 2》 неперех. Особисто простежити, самому упевнитися в чому-небудь. || Встановити що-небудь, помітити, побачити. Як (кол и ) подивл ю ся [на т е бе, т е бе, на вас і т. ін.] у знач. вставн. речення — як можна зробити висновок; певно. 3》 неперех. , на кого-що і без додатка , перен. Придивитися до кого-, чого-небудь. || Вивчити, дослідити що-небудь. || Подумати, розміркувати. || Переконатися на фактах, упевнит…

ПОДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. поди́вляться; док. 1. без прям. дод. Спрямувати погляд у певному напрямку на кого-, що-небудь; (по)глянути. Подивився, як шага дав (Номис); – Усюди дзеркала, так і сяє, як море! Туди глянеш, – там тебе видно, сюди подивишся, – і там ти (Г. Квітка-Основ'яненко); Їй дуже хочеться подивитись на його лице, а він не обертається (І. Нечуй-Левицький); Він ніколи не подивиться вам ув очі, завсіди в землю або десь убік (Л. Мартович); Василина встала, подивилась на матір, на Вербу [прізвище] і швидко пішла в хату (О. Корнійчук); // тільки без дод. Розкрити, розплющити очі. – Серце моє! доле моя! Розкрий карі очі! Подивися, усміхнися! (Т. Шевченко); // Зупинитися на кому-, чому-небудь, розкритися (про очі). Бистро подивились очі матусі, зсунулось тіло, звісилась рука... (П. Тичина); // Підглянути, заглянути туди, де є щось цікаве, приховане і т. ін. – Куди ти,…