пора[пора́]

I п`ора див. пори . II пор`а - и , ж. 1》 перев. чого або яка .Час, період. || у сполуч. із займ. та, ця і т. ін. та прийм. на, у, з, до і т. ін. Певний момент, зв'язаний з якою-небудь подією; короткий відрізок часу, коли виконується або відбувається якась дія. || з означ. Відтинок часу, позначений існуванням, наявністю чого-небудь. || з означ. Частина доби, період року. || Період у житті людини; вік, літа. || Тривалий період у житті народу, культурному або суспільному розвиткові країни, що характеризується визначними подіями, явищами тощо; епоха, доба. Давньою порою . П о ри р о ку — сезонні періоди в річному циклі розвитку природи: весна, літо, осінь, зима. До пор и — а) до певного моменту, випадку і т. ін.; не вічно; б) до слушного часу; поки що. На пор і — у розквіті віку, сил (про дорослого юнака, дорослу дівчину); на виданні (про дівчину); дуже своєчасно. 2》 у знач. присл. пор о ю,…

ПО́РА див. по́ри . ПОРА́, и́, ж. 1. перев. чого або яка. Час, період. Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя (Панас Мирний); – Тепер така пора, що людина мусить людині помагати (І. Франко); – Людей на полі не видно зовсім, хоч пора зараз і робоча (Ю. Смолич); // у сполуч. із займ. та, ця і т. ін. та прийм. на, у, з, до і т. ін. Певний момент, зв'язаний з якою-небудь подією; короткий відрізок часу, коли виконується або відбувається якась дія. – Йому не до вас було: він мені у ту пору розказував, що, каже, не сонечко ходить, а земля кругом його обіходить (Г. Квітка-Основ'яненко); І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко); Не раз, не два розмова в нас бувала Про пору ту, коли ізнов орала У вогку землю пустить рідний край, Про час, коли від ненаситних зграй І тінь сама розвіється за димом (М. Рильськ…