робити[роби́ти]

роби́ти робл ю , р о биш; мн. р о блять; недок. 1》 перех. Займатися якою-небудь справою, діяльністю. || у сполуч. з ім. у знах. в. Уживається в знач. : виконувати, здійснювати те, що виражено іменником. || у сполуч. зі словами на позначення міри , кількості . Уживається в знач. : виконувати роботу, дію у вказаному обсязі. || рідко . Обробляти (землю). Робити внесок . Н і чого (нем а що) роб и ти — неможливо вчинити так, як хочеш, треба примиритися з тим, що є. Роб и ти віз и т (віз и ти) кому — відвідувати кого-небудь. Роб и ти сц е ну кому — сваритися з ким-небудь, виражаючи своє незадоволення. 2》 перех. Виготовляти, виробляти що-небудь. || Створювати мистецькі вироби, твори. 3》 перех. і без додатка . Діяти, поводитися яким-небудь способом, чином. || Уживати якихось заходів. || для кого . Подавати допомогу кому-небудь. Роб и ти під с е бе — мочитися, випорожнятися в постелі (про дітей,…

РОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. ро́блять; недок. 1. що. Займатися якою-небудь справою, діяльністю. “А що ваші роблять?” – “Пообідали та хліб їдять” (прислів'я); Без нарікань вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу (М. Стельмах); // у сполуч. з ім. у знах. в. Уживається в знач.: виконувати, здійснювати те, що виражено іменником. Василь знав, що старого Власова не буде дома, – він .. робив ревізію (Панас Мирний); Роблю таку велику уступну через те, що я людина не комерційна (М. Коцюбинський); Воронцов сидів на стільці, а вродлива, надміру серйозна фельдшерка з санітарної роти робила йому перев'язку (О. Гончар); Оксен наказав: – Поранених і забитих на сани – і негайно відходити. Ваш взвод – на охорону. Відхід робіть якнайшвидше (Григорій Тютюнник); // Уживається в знач.: виконувати роботу, дію у вказаному обсязі (у сполуч. із словами на позначення міри, к…