куди[куди́]

куди́ присл. 1》 пит. У яке місце?, У якому напрямку? || Уживається в питально-окличних реченнях, коли намагаються затримати, спинити когось, щось де-небудь. || у сполуч. з част. не. Указує на те, що дія, рух, виражені відповідним дієсловом, спрямовані на будь-яке місце, у будь-якому напрямку. 2》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні речення місця (нерідко в поєднанні зі словом-відповідником туди в головному реченні). 3》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні додаткові речення. 4》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні означальні речення. 5》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні допустові речення у сполуч. з часткою не, перед якою може ще стояти частка "б". 6》 неознач. , розм. У якесь місце, у якомусь напрямку; куди-небудь. 7》 у сполуч. з част. от, он, розм. Саме в цьому напрямку; туди. 8》 у знач. част. , розм. У сполуч. з прикметниками або прислівниками вищого ступеня порівняння означ…

КУДИ́, присл. 1. пит. Уживається в питальних реченнях зі знач.: у яке місце?, в якому напрямку? Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); – Кого вибрали? куди? – почувши останнє слово, питає Мотря, висунувшись у вікно. – Мене вибрали, мамо, в управу! (Панас Мирний); [Прочанин:] Скажи, де ти береш тут воду? Я піду та й наберу собі й тобі. Куди тут по воду йти? (Леся Українка); – Ти куди? – запитав він, наздогнавши Уласа. – Провалився [на екзаменах] . Додому їду (Григорій Тютюнник); // Уживається в питально-окличних реченнях, коли намагаються затримати, спинити когось, щось де-небудь. – А куди, руда? – кричить Грицько на овечку, що одрізнилась од отари (Панас Мирний); Він пожбурнув ціпком у корову, що паслась на межі. – А-а, ти, бісова худоба, бодай тебе вовки з'їли!.. А куди!.. (М. Коцюбинський); Мінометники в радісному запалі ринули до воріт,…