місто[мі́сто]

мі́сто I -а, с. 1》 Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Відкр и те м і сто юр. — місто, яке оголошене однією із воюючих сторін незахищеним і тому не підлягає збройному загарбанню. М і сто-побрат и м — про місто, що уклало з закордонним містом угоду про взаємну дружбу. М і сто-суп у тник — місто, що знаходиться поблизу більшого міста і тяжіє до нього у виробничому і культурно-побутовому аспектах. 2》 заст. Місце, де відбувається базар (у 1 знач. ). 3》 заст. Місцевість (у 1 знач. ), місце (у 2 знач. ). || Місце (у 7 знач. ). II спол. , зах. Ніби, наче, неначе, немов.

МІ́СТО¹, а, с. 1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті (Марко Вовчок); Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою (О. Довженко). 2. заст. Місце, де розташований базар (у 1 знач.). Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці і ті, що кухликами пшоно, а ложками олію продають (Г. Квітка-Основ'яненко); – Я трохи полежу, а ти побіжи на місто та купи хліба... (М. Коцюбинський). 3. заст., прост. Місцевість (у 1 знач.), місце (у 2 знач.). І де ходила, В яких то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила (Т. Шевченко); Колись я мала той дівочий звичай, Як покидала край який надовго, Збирати квіти з наймиліших міст (Леся Українка); // Місце (у 7 знач.). З царем самим, либонь то знався [магнат], В дугу усякого він гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний). (1) Зашта́тне мі́сто <�Зашта́тний го́род (городо́к)> заст. – місто, яке не має адміністративного значення. Десь ударила гармошка, й зорі висипали на куці бульвари заштатного городка (М. Хвильовий); Умань – місто, що після районування не обернулось у містечко типу колишніх заштатних городів (Б. Антоненко-Давидович); В минулому, під час румунсько-боярської окупації, Ізмаїл був заштатним провінціальним містечком (з газ.); Зві́льнення на бе́рег (у мі́сто) див. зві́льнення; Звільня́ти / звільни́ти на бе́рег (у мі́сто) див. звільня́ти¹; Звільня́тися / звільни́тися на бе́рег (у мі́сто) див. звільня́тися; (2) Повіто́ве мі́сто – адміністративний центр повіту. Богуслав був в той час повітовим містом (І. Нечуй-Левицький); Глухе село Обухівка, Щербанівського району. До залізниці двадцять п'ять верст, до повітового міста – сімдесят (А. Головко). △ (3) Відкри́те мі́сто – у міжнародному праві місто, оголошене незахищеним і яке не може бути театром воєнних дій. “Рим – відкрите місто” (1945 р.) – перший і найяскравіший твір неореалізму (з наук.-попул. літ.); (4) Ві́льне мі́сто – за середньовіччя – місто, що звільнилося від влади феодала й мало права самостійної держави. 1448 року король Казимир знаходить кошти, і тоді ж надає Кам'янці статус вільного міста (з наук. літ.). МІ́СТО², спол., діал. Ніби, наче, неначе, немов. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають, місто вихваляються (Марко Вовчок).