потім[по́тім]

по́тім присл. 1》 Після чого-небудь (для позначення послідовності у часі). || Через деякий час, іншим разом; згодом, пізніше. На п о тім — на пізніший час, до іншого разу. 2》 Одразу за ким-, чим-небудь, услід за кимсь, чимсь (для позначення послідовності у просторі); далі. 3》 у знач. спол. Крім того, також (звичайно позначає перехід до наступної думки або висновку). 4》 розм. Те саме, що поготів . 5》 у знач. прийм. , діал. Після.

ПО́ТІМ, присл. 1 . Після чого-небудь (для позначення послідовності у часі). Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім (прислів'я); Коло осіннього Миколи, Обідрані, трохи́ не голі, Бендерським шляхом уночі ішли цигане .. Ішли, ішли, а потім стали (Т. Шевченко); Дочка глянула на матір, потім на батька і знову перевела очі на матір (Панас Мирний); Урядник люто підняв нагайку, махнув нею в повітрі, потім скочив на коня, всадив в боки шпори і, як чорт, майнув од церковної огорожі (М. Стельмах); // Через деякий час, іншим разом; згодом, пізніше. Таким він зробився красенем невимовленним [невимовним] .., що хто його уперше стрічав, то й стане перед ним й оніміє, і потім ніколи вже не зміг забути його обличчя красного (Марко Вовчок); Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров'ю та потом, Нас виведе в панство свободи, Не нині, не завтра, так потім! (П. Грабовський); Саме з Кам'янки…