про[про́]

прийм. , із знах. в. Сполучення з прийм. про виражають: Об'єктні відношення: 1》 Указує на конкретну особу предмет або абстрактне поняття, що виступають об'єктом розмови, думки і т. ін. || Указує на конкретну особу, предмет або абстрактне поняття, що виступають темою, змістом літературного твору, об'єктом чиїх-небудь думок, висловлювань і т. ін. 2》 розм. Указує на особу, предмет і т. ін., яким що-небудь призначається. || Указує на особу, предмет, стосовно яких хто-небудь виконує якусь дію або у зв'язку з якими перебуває у певному стані. Відношення мети: 3》 Указує на мету дії. Причинові відношення: 4》 розм. Указує на особу, предмет, явище, які спричиняють яку-небудь дію або стан. Обставинні відношення способу дії: 5》 у сполуч. зі сл. себе. Уживається на позначення способу дії.

ПРО, прийм., із знах. в. Сполучення з прийм. про виражають: Об'єктні відношення 1 . Уживається при вказуванні на конкретну особу, предмет або абстрактне поняття, що виступають об'єктом розмови, думки і т. ін. Слава не поляже, а про себе розкаже (прислів'я); Отак на улиці під тином Ще молодий кобзар стояв І про невольника співав (Т. Шевченко); Ми розмовляли про ніжні пахощі степів (Ю. Яновський); До саду прилягає виноградник. Ніхто про нього не дбає, урожай кинуто напризволяще (О. Гончар); // Уживається при вказуванні на конкретну особу, предмет або абстрактне поняття, що виступають темою, змістом літературного твору, об'єктом чиїх-небудь думок, висловлювань і т. ін. Візьмуся за оповідання про опришків, а на кінці прочитаю Федьковича (М. Коцюбинський); Спливли Юхимові слова у пам'яті з отої незабутньої ночі – про злидні, про заробітчан (А. Головко). 2. розм. Уживається при вказуванні на…