керування[керува́ння]

керува́ння -я, с. 1》 Дія за знач. керувати 1), 2); керівництво (у 1 знач.). Децентралізоване керування — керування у системі, в якій функції керування не закріплені за якою-небудь однією особою або підсистемою. Дистанційне керування — керування віддаленими об'єктами за допомогою сигналів або повідомлень. Керування базами даних спец. — процес визначення, створення, ведення баз даних, а також маніпулювання ними. Керування даними спец. — сукупність функцій забезпечення необхідного подання даних та операцій над ними. Керування доступом до даних спец. — розмежування та обмеження доступу користувачів згідно з їх правами. Керування потоком даних спец. — функція мережі передавання даних, яка забезпечує узгодженість надходження даних. Централізоване керування — а) автоматизоване керування технологічним об'єктом або процесом з єдиного робочого місця; б) у комп'ютерних мережах – керування, за якого одна із станцій (головна) керує всіма іншими станціями. Утрачати (утратити) керування — утрачати здатність бути керованим (про літак, снаряд і т. ін.). 2》 перев. з означ. Система або сукупність приладів, за допомогою яких керують машинами, механізмами тощо. 3》 грам. Зв'язок між словами в реченні, за якого залежне слово ставиться в тому відмінкові, якого вимагає керівне слово.

КЕРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. керува́ти 1, 2; керівництво (у 1 знач.). Це слово [такелаж] означає всі як єсть на кораблі приладдя для керування парусами (Ю. Яновський); Об'єктом дослідження сучасної механіки космічного польоту є визначення траєкторій та способів керування рухом космічного апарата, які б забезпечували виконання заданого маневру найкращим чином (з наук. літ.); – Керування ходом судна здійснюється з рубки, що утворює виступ у зовнішній частині корабельного корпусу. Ілюмінатори рубки з товстого черепицеподібного скла (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна); Розв'язання проблеми керування термоядерними реакціями відкриває для людства нове могутнє джерело енергії (з наук.-попул. літ.); Керування справами перебрав на себе зух – компаньйон, якому батько цілком довірився, дарма що підприємство, працюючи на повний хід, давало чомусь самі збитки (Б. Антоненко-Давидович); Керування університетським хором доручили молодому диригентові, який перейшов на викладацьку роботу з обласного театру опери та балету (із журн.); Проблемне навчання на етапі засвоєння нових знань є одним із важливих засобів керування пізнавальною діяльністю студентів, побудованому на зосередженні їхньої довільної та післядовільної уваги на пошукових діях (з навч. літ.). 2. перев. з означ. Система або сукупність приладів, за допомогою яких керують машинами, механізмами і т. ін. Я висунув з-під панелі штурвал і активував ручне керування (О. Авраменко, В. Авраменко); За допомогою рульовою керування повертають передні колеса і цим самим змінюють напрям руху автомобіля (з навч. літ.); Дистанційне керування технологічними процесами унеможливлює перебування людини в небезпечних зонах та умовах (із журн.). 3. лінгв. Підрядний синтаксичний зв'язок між словами у словосполученні та реченні, при якому залежне слово ставиться в тому відмінкові, якого вимагає головне слово. Прийменники, допомагаючи у виявленні синтаксичного керування непрямими відмінками іменних частин мови, вносять у відмінкові форми спеціальні смислові відтінки (з наук. літ.); До лексико-синтаксичних синонімів належать такі конструкції, які відрізняються лише сполучником, прийменником, часткою або модальним словом, – при збереженні того ж синтаксичного зв'язку – керування (з навч. літ.). △ Автоматизо́вана систе́ма управлі́ння (керува́ння) див. систе́ма; Пост керува́ння див. пост; (1) Си́льне керува́ння, лінгв. – вид керування, коли між стрижневим і залежниим словами існує необхідний зв'язок для поширення семантики головного. Сильне керування охоплює доповнювальні, об'єктні й об'єктно-обставинні відношення (з наук. літ.); (2) Слабке́ керува́ння, лінгв. – вид керування, при якому поширення стрижневого слова відповідною формою залежного слова не передбачено його лексико-граматичними властивостями. Слабке керування є регулярним у дієслів інструментальної семантики, що у своєму змісті містять такий компонент, заповнення якого є факультативним (з наук. літ.).