Втеча трьох братів з Азова, з турецької неволі

ВТЕЧА ТРЬОХ БРАТІВ 3 АЗОВА, З ТУРЕЦЬКОЇ НЕВОЛІОй то не пили то пилили,Не тумани вставали,—Як із землі турецької,—Із віри бусурменськоїЗ города Азова, з тяжкої неволітри братики втікали.Ой два кінними, третій піший-пішениця,Як би той чужий-чужениця.За кінними братами біжить він, підбігав,Об сирі коріння, об білі камінняБілі ніжки свої козацькі посікає,Кров'ю сліди заливає.Ой до кінних братів добігає,Коней за стремени хапає,Слізьми проливає,Словами промовляє:"Братики мої рідненькії,Як голубоньки сивенькії,Станьте, конів попасіте,Мене обіждіте,Із собою візьміте,До городів християнських хоч мало підвезіте".Тії брати теє зачували,Словами промовляли:"Братику ти наш рідний,Як голубоньку сивий!Гей, ми і самі не втечемо,І тебе не візьмемо.Буде з города Азова погоня вставати,Тебе, братику, минати,Будуть в тернах да в байракахНа спочинках минати.А нас будуть, кінних, доганяти,Стріляти, рубатиАбо живцем в гіршу неволю завертати".Теє промовляли,Одтіль побігали..Найменший братець піший-піхотинець"За кінними братами уганяв,Коні за стремени бере, хапає,Дрібними сльозами обливає,Словами промовляє:"Братики мої рідненькі,Голубоньки сивенькі,Не хочете ви мене з собою брати,—Назад коней завертайте,Із піхов гострі шабельки виймайте,Мені з пліч голівоньку здіймайте,Тіло моє порубайте,.У чистім полі поховайте,Звіру да птиці, туркам на поталу не подайте".Тії брати теє зачували,Назад коней завертали,Словами промовляли:"Братику наш милий,Голубоньку сивий,Що це ти кажеш,Наше серце ножем мов пробиваєш.Руки наші на тебе не здіймуться,І шабельки на дванадцять частей розсиплються,І душа наша гріхів до віку вічного невідкупиться:Зроду, братику, сього не чували,Щоб рідною кров'ю шаблі промивалиАбо гострим списом оброщеніє брали"."Прошу же вас, братця,Хотя ж ви до мене одно милосердіє майте:Будете в терни да в байраки в'їжджати,В запилі тернове верховіття стинайте,На дорогу покидайте:А нехай же я буду знати,Куди за вами, кінними братами, тікати",Уже два кінні козакиВ терни да в байраки в'їжджали;Середульший братець милосердіє має,—В запилі тернове верховіття стинає,На дорогу покидає,Найменшому брату признаків зоставляє:"А нехай же і він буде знати,Куди за нами до отця, до матері, до родувтікати",З тернів да з байраків виїжджають,На полівку взбігають,На степи високі,На шляхи широкі,На дороги розхильні.Тоді середульший братець великемилосердіє має,До старшого словами промовляє:"Що ти, брат, знаєш,— давай ми з себе синіжупани скидати,Червону да жовту китайку видирати,На дорозі покидати,Найменшому брату признаків зоставляти:А нехай же і він буде знати,Куди за нами, кінними братами, тікати".Старший братець ізгорда словами промовляє:"Що мені за вдобство своє турецьке добро нашматки рватиТа по шляху розкидати,Найменшому брату признаків зоставляти?Він і жив і здоров буде,Так без всяких признаків додому прибуде".Середульший братець велике милосердіє має,У себе червону та жовту китайку видирає,На дорогу стеле-постилає,Найменшому брату признаків зоставляє:"Нехай же він буде знати,Куди за нами до отця, до матері, до родувтікати!"Тоді ж то середульший братець милосердіє мав,До старшого брата словами промовляв:"Тут, брате, води погожі, трави хороші,Очерети вдобні,Станьмо, конів попасімо,Мало-немного обіждімо,Чи не прийде до нас піший-піхотинець?"Старший братець ізгорда словами промовляє:"Чи іще тобі турецька каторга не увірилася,Сира сириця в руки не в'їдалася.Ото як будеш найменшого брата піджидати.Буде з города Азова велика погоня вставати,Його буде пішого на спочинках минати,А нас буде, кінних, доганяти,На три штуки рубатиАбо живцем у гіршу неволю завертати".Найменший братець, піший-піхотинець,У терни да в байраки убігає,Тернове верховіття ізнаходжав,Бере в руки, хапає,Дрібними сльозами обливає,До серця козацького молодецького прикладає:"Ой тут же мої братики проїжджали,Велике на мене милосердіє мали,Мені на дорогу признаків покидали".Біжить він, підбігає,Із тернів да з байраків, із мелюсів вибігав,На полівку збігає:Нема ні тернів, ні байраківДа ніяких признаків,Тільки поле леліє,На йому трава зеленіє,Біжить він, підбігає на степи високі,На шляхи широкі,На дороги розхильні,Червону да жовту китайку знаходжає,Бере в руки, хапає,Дрібними сльозами обливає,До серця козацького молодецького прикладає,Словами промовляє:"Недурно сяя китайка по шляху валяє,А видно, моїх братів живих на світі немає,Видно, з Азова велика погоня вставала,Мене в тернах да в байраках на спочинкахминала,А моїх братів доганяла,На три штуки рубалаЧи живих у гіршу неволю завертала!Ой якби міг би я знати,Чи моїх братів постріляно, чи порубано,Чи живих у руки забрано,—Гей! Да пішов би я по степах блукати,Тіла козацького молодецького шукати,Тіло козацьке молодецьке ізнаходити,В чистім полі поховати,Звіру да птиці на поталу не подати".Біжить він, підбігає,Аж тільки своїх братів слідочки забачає.Побило козаків в поліРазом три недолі:Нерва недоля — безводдє,Друга недоля — безхліб'є,А третя — буйний вітер із ніжок валяє.До Савур-могили доходжає,На Савур-могилі безпечно оддихать лягає,Із неба води й погоди дев'ятого дня дожидає.Що туда до його вовки-сіроманці доходжали,Орли-чорнокрильці налітали,У головках сідали,Хотіли заздеголя животаТемні похорони одправляти.Він на їх соглядає,Словами промовляє:" Вовки-сіроманці,Орли-сизокрильці,Гості мої милі,Мало-немного обіждіте,Покіль душа з тілом розлучиться,Тоді будете до мене находжати,Тіло моє жваковати,Жовту кість по балкам розношати,Попід зеленими яворками ховати,Комишами укривати".От ногами не піде і руками не візьме,Ясно очима на небо не взгляне.Він на небо соглядає,Словами промовляє:"Голова моя козацька!Голова моя молодецька!Ти пробувала в землях турецьких,В вірах бусурманських!Дев'ять день у устах хліба-солі не маю,На безводді погибаю".То ж не хмари наступали,Не дрібні дощі накрапали,Як душа козацька молодецькаІз тілом розлучилась.Що тоді до його вовки-сіроманці доходжали,Біле тіло жваковали,Орли-чорнокрильці налітали,У головах сідали,На чорні кудрі наступали,З-під лоба карі очі висмикали;А ще зозулі налітали,У головах сідали,Як рідні сестри, кукували;А ще дрібна птиця налітала,Коло жовтої кості тіло оббирала;Вовки-сіроманці находжали,Жовту кість по балках розношали,Попід зеленими яворками ховали,Комишами укривали,Жалібненько квилили-проквиляли:То ж вони темний похорон одправляли.Уже два кінні козакиДо річки Самарки стали вибігати,Стала їх темна нічка обіймати.Тоді ж то старший братець словами промовляє;"Отут води погожі і трави хороші,Очерети удобні й могили високі.Станьмо, коні попасімо,Покіль сонце обігріє,Чи не прибуде до нас наш піший-піхотинець.Тепер я на його велике милосердіє маю:Усю добич із себе скидаю,Його міждо коней хватаю"."Було, братець, тоді хватать, як я казав,А тепер уже дев'ять день, як хліб-сіль їв,—Досі на світі немає".Коней пустопаш попускали,Кульбаки під себе слали,Ружжа по комишах ховали,Безпечно оддихать полягали,Святої зорі дожидали.Як став божий світ освітати,Стали козаки на коней сідати,Через річку Самарку у землі християнськіпроїжджати.Старший братець промовляє словами:"Як будемо, брате, додому, до отця, доматері доходясати,Як будем їм правду казати?Будем ми їм правду казати,Дак будуть нас отець-матиДо віку вічного проклинати.А будемо ми перед їми лгати,Та буде нас бог відомо і невідомо карати.А так, брат, скажемо: не у одного панапробували,Не один хліб-сіль їли;Ночної доби з тяжкої неволі втікали,Дак ми до його заїжджали:"Уставай, братець, з нами,— казали,—з тяжкої неволі втікати".Дак він нам, будто, так сказав:"Утікайте ви, братця,А я буду тут оставаться,Чи не буду луччого щастя і долі собі мати",Старий отець-мати помруть,Дак будем наполу грунти-худобу паювати,Не буде третій меж нами мішати".Теє промовляли,Відтіль поїжджали.То ж не орли-чорнокрильці заклекотали,Як їх турки-яничари з-за могил напали,Постріляли, порубали,Коней, здобичу назад завертали.Полягла двох козаків голова више річкиСамарки,А третя у Савур-могилі.А слава сяє,— не умре і не поляжеОд нині і до віка;Даруй, боже, вам, господа,Всім слушащим на многая літа.