Ой Морозе, Морозенку

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

Ой Морозе, Морозенку,Ти славний козаче.За тобою, Морозенку,Вся Вкраїна плаче.

Не так тая Україна,Як теє горде військо.Ой заплакала Морозиха,Ідучи на місто.

"Не плач, не плач, Морозихо,Об сиру землю не бийся.Ой ходімо з нами, з нами, козаками,Та меду-вина напийся".

"Ой щось мені, та милі браття,Та мед-вино не п'ється.Ой десь мій син та МорозенкоТа із турчином б'ється".

Із-за гори, з-за крутоїГордо військо виступає.Ой попереду МорозенкоСивим коником виграває.

Ой і став МорозенкоТа й у полі гуляти.Ой і стали ж тоді МорозенкаЛяхи і турки обступати.

Морозенко та козаченько,Як мак, розпускався,Ой Морозенко та козаченькоВ неволю попався.

Ой повели та МорозенкаНа Савур-могилу:"Ой подивися, Морозенку,На свою Вкраїну!"

Вони ж його не билиІ не в чверті рубали,Ой тільки з його, з його, молодого,Та живцем серце взяли.

Прощай, прощай ти, Морозенку,Ти славний козаче,Ой за тобою, Морозенку,Вся Вкраїна плаче.