Вивчається в: Родинна обрядовість і звичаї , Голосіння: Поетика скорботи та плачі
Це не повний корпус голосінь, а коротка добірка фрагментів для джерельного читання. У модулях ці рядки потрібні не як зразок “сумної мови”, а як матеріал для точного аналізу: місце, річ, пестлива назва і образ темної хати тримають пам’ять про відсутнього.
Тут то твоє місце порожне,Тут то твоя ложечка стоїть,Синочку мій дорогий, синочку мій!
Мій синочку — мій голубчику,Мій синочку — моя й дитиночко,Моя дитиночко — моя щіпочко!Моя щіпочка одщіпнулася,Моє яблучко одкотилося,Моя маківка осталася!Як ти зацвіла — та й не на довго,Моя дитиночко — моя родиночко!Мій синочку, мій соловейчику!Мій синочку, мій ріднесенький!Мій синочку, мій дрібнесенький!
Якої ти темної хати забажав,Темної-невидної,Смутної-невеселої?
Джерела: Михайло Грушевський, розділ «Старші верстви української усної традиції»; публічна хрестоматійна сторінка «Родинно-обрядова поезія».
У модулях: FOLK «Родинна обрядовість: народження, весілля, похоронні звичаї» і FOLK «Голосіння і похоронні плачі».