Навіщо B1 потрібні займенникові деталі
У попередніх модулях ви вже багато разів бачили займенники: я, ти, він, цей, той, мій, твій, який, скільки. На початкових рівнях цього було достатньо, бо головне завдання було просте: не повторювати іменник і поставити базове питання. На B1 займенники починають робити складнішу роботу. Вони з’єднують частини речення, показують невідомого учасника, заперечують наявність особи чи речі, повертають дію до підмета і допомагають говорити точніше без зайвих повторів.
Порівняймо два тексти. Перший звучить так: Я бачив студента. Студент залишив телефон. Я не знаю студента. Телефон лежить на столі. Другий звучить природніше: Я бачив студента, який залишив телефон, але не знаю, чий це телефон. Хтось поклав його на стіл, і тепер ніхто не знає, до кого звернутися. Саме займенники перетворили набір коротких фраз на зв’язне повідомлення. Вони не лише замінили іменники, а й показали відношення між частинами ситуації.
У цьому модулі ми не повторюємо всі займенники з нуля. Ми беремо ті групи, які найчастіше створюють B1-помилки: питально-відносні (хто, що, який, чий, котрий, скільки), зворотний займенник себе, неозначені займенники (хтось, щось, будь-хто, хто-небудь, дехто, якийсь) і заперечні займенники (ніхто, ніщо, нічий, ніякий). Наприкінці додамо означальні займенники кожен, весь, сам, той самий, інший, бо вони потрібні для точного B1-тексту.
Головний принцип простий: займенник поводиться як слово зі своєю граматикою. Хто в називному не залишається хто після прийменника: з ким, до кого, на кому. Себе не має форми називного: не можна сказати себе прийшов. Ніхто пишемо разом, але ні з ким трьома словами, бо прийменник розриває форму. Будь-хто пишемо через дефіс, але будь у кого окремо, якщо між часткою і займенником стоїть прийменник.
Корисно бачити тему не як список винятків, а як карту. Одна зона відповідає на питання: Хто прийшов? Що сталося? Який документ потрібен? Чий це зошит? Друга зона з’єднує речення: Я знаю, хто прийшов. Це документ, який потрібен. Третя зона говорить про невідоме: Хтось телефонував. Потрібен якийсь приклад. Чи є тут хто-небудь? Четверта зона говорить про відсутність: Ніхто не телефонував. Ні з ким не говорили. Нічого не видно. П’ята зона повертає дію до виконавця: Я питаю себе. Вона задоволена собою. Вони взяли свої речі.
Для B1 важлива не тільки правильна форма, а й стиль. Котрий не завжди дорівнює який: у часі й виборі між кількома одиницями воно природне (Котра година? У котрому вагоні?), але в більшості означальних речень звичайним буде який: студент, який подав заяву. Будь-хто звучить ширше, ніж хтось. Дехто натякає на певних людей, але не називає їх. Абиякий часто має негативний відтінок: не просто “будь-який”, а “поганий, неякісний, випадковий”.
У цьому модулі вправи спеціально змішані. Ви будете не тільки вибирати форму, а й класифікувати займенники, виправляти правопис, відрізняти себе від свій, розпізнавати, коли що є займенником, а коли сполучником, і пояснювати різницю між нікого немає та нікого спитати. Якщо після модуля ви можете без вагання написати ні з ким, будь у кого, до себе, у чиєму документі, людина, з якою я говорив, тема виконала свою роботу.
Який це займенник?
Питально-відносні: питання і місток між реченнями
Питально-відносні займенники мають подвійну назву, бо ті самі форми працюють у двох режимах. У питальному режимі вони ставлять питання: Хто це? Що сталося? Який фільм ви дивилися? Чий це телефон? Котра година? Скільки людей прийшло? У відносному режимі вони не питають, а з’єднують частини складного речення: Я знаю, хто це. Поясни, що сталося. Це фільм, який ми дивилися. Студент, чий телефон лежить на столі, уже пішов.
Займенники хто, що, скільки не мають роду й числа. Їх змінюємо тільки за відмінками: хто - кого - кому - кого - ким - на кому, що - чого - чому - що - чим - на чому, скільки - скількох - скільком - скільки/скількох - скількома - на скількох. У живому мовленні важливо не застрягати на називному. Після прийменника майже завжди потрібна інша форма: з ким, до кого, від чого, на чому, після скількох занять.
Займенники який, чий, котрий поводяться ближче до прикметників. Вони узгоджуються з іменником у роді, числі й відмінку: який документ, яка заява, яке питання, які приклади; чий зошит, чия сумка, чиє рішення, чиї речі; котрий вагон, котра година, котре місце, котрі двері. Якщо іменник переходить у непрямий відмінок, займенник також змінюється: з яким документом, у чиїй сумці, до котрого вагона.
Типова помилка з відносними займенниками виникає в підрядних реченнях. Англійська часто дозволяє одну форму, а українська вимагає відмінка всередині підрядної частини. Правильно: Людина, з якою я говорив, працює в університеті, бо говорив з ким? Не людина, яка я говорив. Правильно: Те, про що ми говорили, важливе, бо говорили про що? Не те, що ми говорили, якщо йдеться саме про тему розмови. Відмінок визначає не головне речення, а роль займенника у своїй частині.
Займенник що має окрему пастку. Він може бути відносним займенником, коли відповідає на питання і є членом речення: Я зрозумів, що ти маєш на увазі у значенні “яку думку”; Краще подумаємо, що взяти на дорогу. Але в реченні Я знаю, що ти прийдеш слово що фактично вводить підрядну частину як сполучник; його не можна замінити іменником або формою який. На B1 не треба заглиблюватися в теорію сполучників, але треба відчути різницю: чи слово що має власну роль у підрядному реченні, чи лише відкриває повідомлення.
Займенник котрий краще не використовувати як універсальну заміну який. Він природний, коли питаємо про час: Котра година? О котрій починається лекція? Він також доречний, коли треба вибрати одного з кількох: У котрому вагоні ти їдеш? Котрий із цих варіантів правильний? У нейтральних означальних реченнях частіше звучить який: це студент, який подав заяву, це книжка, яку я шукав. Фраза студент, котрий подав заяву можлива, але звучить книжніше.
Чий вимагає особливої уваги, бо він одночасно питає про належність і змінюється як прикметник: чийого документа, чиєму колезі, чиєю ручкою, у чиїй кімнаті, з чиїми батьками. У відносному реченні він допомагає уникнути повтору: Студент, чия заява була неповною, отримав листа; Сім’я, чиї документи перевірили, може підписати договір. Не треба додавати зайве якого після чий: не студент, чия заява якого, а просто студент, чия заява.
Коли перетворюєте питання на підрядне речення, збережіть відмінок. З ким ти говорив? -> Я знаю, з ким ти говорив. Про що вона писала? -> Ми прочитали те, про що вона писала. Яку книжку він шукає? -> Це книжка, яку він шукає. У чиєму кабінеті буде зустріч? -> Я не знаю, у чиєму кабінеті буде зустріч. Такі речення вже звучать як справжній B1-синтаксис: вони довші, точніші й краще організовані.
Відмінок займенника
Зворотний займенник себе і присвійний свій
Зворотний займенник себе завжди повертає дію або стан до підмета. Я бачу себе означає, що я бачу саме себе. Вона запитала себе означає, що вона поставила питання самій собі. Вони пишаються собою означає, що предмет гордості - вони самі. Особа, рід і число підмета не змінюють форму займенника як окремого слова: я бачу себе, ти бачиш себе, він бачить себе, ми бачимо себе.
Найважливіша граматична особливість: себе не має називного відмінка. У таблиці перша клітинка порожня: називного немає. Далі форми такі: родовий себе, давальний собі, знахідний себе, орудний собою, місцевий на/у собі. Тому правильно: для себе, до себе, собі, на себе, із собою, на собі. Неправильно будувати підмет із себе: не себе вирішив, а він сам вирішив або він вирішив для себе.
Форма залежить від керування дієслова чи прийменника. Піклуватися про себе, бо про кого?; довіряти собі, бо кому?; бути задоволеним собою, бо ким?; побачити себе, бо знахідний; мати при собі документ, бо місцево-прийменникова конструкція. Замість механічного запам’ятовування краще питати: яке слово керує займенником? Якщо дієслово вимагає давального, буде собі. Якщо прийменник з у значенні супроводу, буде із собою.
Усталені вирази з себе дуже часті: почуватися добре і почувати себе добре, уявити собі, сказати собі, бути задоволеним собою, володіти собою, взяти себе в руки, сам по собі, так собі, від себе, при собі. Частина цих виразів звучить розмовно, частина нейтрально, частина книжно. Для B1 важливо, що всі вони показують різні відмінки: собі, себе, собою, при собі.
Тепер різниця між себе і свій. Себе замінює особу або предмет як додаток: Я поважаю себе, вона критикує себе, вони захищають себе. Свій - присвійний займенник, він стоїть біля іменника і відповідає на питання чий?: я взяв свою книжку, вона подала свою заяву, вони захищають свої права. Обидва слова зворотні за змістом, але граматична роль різна: себе саме є членом речення, свій узгоджується з іменником.
Порівняйте: Олена побачила себе в дзеркалі і Олена побачила свою сестру в дзеркалі. У першому реченні об’єкт - сама Олена. У другому об’єкт - сестра, яка належить до Олениного кола. Олена взяла себе звучить можливо тільки в спеціальному переносному контексті; нормальна побутова фраза буде Олена взяла свою сумку. Якщо після слова стоїть іменник (книжку, заяву, сумку, права), найчастіше потрібен свій/своя/своє/свої, а не себе.
Є ще одна точність. Свій зазвичай повертає належність до підмета: Я люблю свою країну, Ти забув свій зошит, Вони відкрили свою сторінку. Якщо належність не до підмета, треба інший присвійний займенник: Я взяв його книжку, якщо книжка належить йому, не мені. У реченні Марія сказала Олені взяти свою книжку може виникнути двозначність: чию саме книжку? У важливому тексті краще уточнити: Марія сказала Олені взяти Оленину книжку або Марія сказала Олені взяти Маріїну книжку.
Не плутайте сам із себе. Сам підкреслює, що дія відбулася без допомоги або саме ця особа: Він сам написав заяву, вона сама прийшла, ми самі перевірили текст. Себе є додатком: він перевірив себе, вона запитала себе, ми підготували себе до іспиту. Можна поєднати обидва: Він сам перевірив себе. Тут сам підсилює підмет, а себе називає об’єкт перевірки.
Термін і приклад
Неозначені займенники: невідоме, байдуже або частково відоме
Неозначені займенники називають особу, предмет, ознаку або кількість без точного імені. Хтось означає, що є певна особа, але ми її не називаємо або не знаємо. Щось означає певну річ або ситуацію. Якийсь означає “певний, але не названий” або “не дуже визначений”: якийсь студент, якась причина, якесь рішення. Чийсь означає належність невідомій особі: чийсь телефон, чиясь сумка.
Форми з -сь пишемо разом: хтось, щось, якийсь, чийсь, котрийсь, скількись. Ця частка приєднується до слова й не відділяється. У відмінюванні змінюється основна займенникова частина: хтось - когось - комусь - кимось - на комусь, щось - чогось - чомусь - чимось - на чомусь, якийсь - якогось - якомусь - якимось. Не пишіть хто сь або який сь.
Форми з будь- пишемо через дефіс, коли частка стоїть без прийменника перед займенником: будь-хто, будь-що, будь-який, будь-чий, будь-котрий, будь-скільки. Значення широке: неважливо хто або який. Будь-хто може поставити питання означає, що право має кожна людина, а не хтось конкретний. Будь-який документ треба перевірити означає “кожен документ без винятку”. У відмінках дефіс зберігається: будь-кого, будь-кому, будь-яким, будь-чиїми.
Якщо між будь і займенником з’являється прийменник, написання стає окремим: будь у кого, будь з ким, будь до кого. Це виглядає дивно, якщо звикли до будь-хто, але правило те саме, що з іншими частками: прийменник розриває конструкцію. Порівняйте: можна запитати будь-кого і можна спитати будь у кого. Перша форма без прийменника, друга з прийменником у.
Форми з -небудь також пишемо через дефіс: хто-небудь, що-небудь, який-небудь, чий-небудь, котрий-небудь. Вони часто звучать у питаннях, проханнях і гіпотетичних ситуаціях: Чи є тут хто-небудь? Напишіть що-небудь коротке. Якщо який-небудь документ загубиться, повідомте адміністратора. У багатьох контекстах хтось і хто-небудь близькі, але хто-небудь сильніше підкреслює відкритий вибір або невизначеність.
Форми з де- пишемо разом: дехто, дещо, деякий, декотрий. Їхнє значення не таке саме, як хтось. Дехто часто означає “певні люди”, яких мовець може знати, але не називає: Дехто вже прочитав статтю. Дещо може означати кілька речей або певну частину змісту: Дещо треба уточнити. Деякий часто означає “певний, невеликий або обмежений”: деякі студенти, деякий час.
Форми з аби- пишемо разом: абихто, абищо, абиякий, абичий. Вони часто мають знижений або негативний відтінок. Абихто - не просто “будь-хто”, а “хто завгодно, без належного вибору”. Абиякий часто означає “неякісний, випадковий”: абиякий приклад не допоможе, абияке пояснення тільки заплутає. Тому не замінюйте автоматично будь-який на абиякий. У реченні будь-який студент може відповісти значення нейтральне; абиякий студент може відповісти звучить зневажливо або дивно.
Є ще форми казна-, хтозна-, бозна-: казна-хто, хтозна-що, бозна-який. Вони пишуться через дефіс і часто додають емоційність або розмовність: Він говорив хтозна-що, у звіті з’явилися казна-які цифри. У навчальному й офіційному письмі краще використовувати їх обережно. Для M63 вони потрібні передусім для правописної системи: разом, через дефіс або окремо з прийменником.
Неозначені займенники відмінюються як ті питальні займенники, від яких утворені. Хтось -> когось, комусь, кимось; будь-хто -> будь-кого, будь-кому, будь-ким; хто-небудь -> кого-небудь, кому-небудь, ким-небудь; якийсь -> якогось, якомусь, якимось; чийсь -> чийогось, чиємусь, чиїмось. Частка не відмінюється сама; змінюється займенникова основа. Саме тому правильна форма з кимось, а не з хтось; до будь-кого, а не до будь-хто.
Розряди займенників
Заперечні займенники і правило прийменника
Заперечні займенники називають відсутність особи, речі, ознаки, належності або кількості: ніхто, ніщо, нічий, ніякий, нікотрий, ніскільки. Вони утворюються від питальних або відносних займенників за допомогою ні-: хто -> ніхто, що -> ніщо, чий -> нічий, який -> ніякий, скільки -> ніскільки. У простій формі без прийменника пишемо разом: ніхто, нікого, нікому, ніщо, нічого, ніякий, нічий.
Українське речення із заперечним займенником зазвичай має також заперечення при дієслові: Ніхто не прийшов, Нічого не видно, Ніяких документів не було, Нікого не запросили. Це не помилка і не “подвійне заперечення” в поганому сенсі. Для української це нормальна система: заперечний займенник і не разом будують заперечне речення. Не кажіть ніхто прийшов у значенні “nobody came”; потрібно ніхто не прийшов.
Найважливіше правило правопису: прийменник розриває заперечний займенник. Без прийменника: ніхто, нікого, нікому, нічого, нічим. З прийменником: ні з ким, ні до кого, ні в кого, ні перед чим, ні на чому, ні для кого. Пишемо три слова, бо прийменник стоїть між ні та займенниковою основою. Не пишіть нізким, ніз ким, нівчому, ніпередчим.
Порівняйте пари: Нікого не було вдома і Ні в кого не було ключа. У першому реченні немає прийменника, тому нікого разом. У другому є прийменник в, тому ні в кого окремо. Нічого не сталося і ні з чого не починати. Ніким не підписано і ні з ким не погоджено. Такі пари корисні, бо показують, що зміна не випадкова, а залежить від наявності прийменника.
Заперечні займенники відмінюються як відповідні питальні. Ніхто має форми нікого, нікому, нікого, ніким, ні на кому. Ніщо має форми нічого, нічому, ніщо/нічого, нічим, ні на чому. Ніякий і нічий змінюються за родами, числами й відмінками: ніякого документа, ніякій комісії, ніякими словами, нічийого зошита, нічия заява, нічиї документи. У практиці найчастіше потрібні форми з прийменником: ні в якому разі, ні з чиїми документами, ні до чого.
Окрема B1-тема - наголос у формах нікого і нічого. Коли наголос падає на корінь, форма означає відсутність особи або речі: нікого немає, нічого не видно, нікому не відповідати, нічому не дивуватися. Коли наголос падає на префікс, форма часто означає неможливість скористатися кимось або чимось: нікого спитати - немає кого спитати; нічого їсти - немає чого їсти; нікому допомогти - немає кому допомогти. На письмі в цьому курсі наголос не позначаємо, тому контекст вирішує значення.
У звичайному письмі ви напишете однаково нікого або нічого, але маєте правильно вимовити й зрозуміти фразу. Якщо після форми стоїть інфінітив (спитати, їсти, робити, чекати), часто йдеться про можливість або неможливість: нікого чекати, нічого робити. Якщо дієслово описує наявність або видимість, часто йдеться про відсутність: нікого немає, нічого не видно.
Заперечні займенники легко сплутати з неозначеними у правописі. Ніхто разом, бо ні- без прийменника. Хтось разом, бо -сь. Будь-хто через дефіс, бо будь-. Хто-небудь через дефіс, бо -небудь. Ні з ким окремо, бо прийменник. Будь у кого теж окремо, бо прийменник. Якщо бачите прийменник між часткою та основою, найімовірніше потрібні окремі слова.
Заперечні займенники також мають стильову силу. Ніхто не заперечує звучить офіційно й узагальнено. Ні з ким не домовилися показує повну відсутність домовленостей. Ніяких винятків не буде звучить категорично. Нічого страшного у розмові може бути заспокоєнням, а нічого не зроблено в звіті - критикою. Тому в реальному мовленні важливо не лише написати форму, а й відчути, наскільки сильне заперечення вона створює.
Виправляємо займенники
Як відмінок вибирає займенник у довгому реченні
Коли займенник стоїть у короткому питанні, його форма зазвичай очевидна: Хто прийшов? З ким ти говорив? Чий це зошит? У довгому реченні форма може загубитися, бо перед займенником є кілька інших слів. Найкраща стратегія - тимчасово вирізати підрядну частину й поставити питання всередині неї. У реченні Студент, з яким я говорив після лекції, написав заяву не головне, що студент є підметом у всьому реченні. Усередині підрядної частини є конструкція говорив з ким?, тому потрібне з яким. У реченні Студент, якому я написав листа, відповів швидко працює інше питання: написав кому?, тому якому.
Цей прийом особливо важливий із назвами людей. Англійська часто дозволяє learners’ shortcut на кшталт “the person who I spoke with”, і мовець переносить один who на всі позиції. Українська не працює так. Якщо особа є об’єктом дії, буде кого або форма якого/яку/яких. Якщо особа є адресатом, буде кому, якому, якій. Якщо перед займенником є прийменник, він майже завжди показує потрібний відмінок: до кого, з ким, про кого, у кого, для кого. Тому безпечніше не перекладати слово за словом, а відновлювати внутрішнє питання українською.
У відносних реченнях який узгоджується з іменником, який він замінює, але відмінок бере зі своєї частини речення. Це звучить складно, але приклади роблять правило прозорим. Книжка, яку я читаю, цікава: це книжка жіночого роду, однина, а всередині підрядної частини читаю що? - знахідний, тому яку. Книжка, про яку я розповідав, лежить тут: іменник той самий, але прийменник про вимагає іншої форми, тому про яку. Книжка, у якій є вправи, корисна: місцева конструкція у якій. Один і той самий іменник може дати три різні займенникові форми, бо роль у підрядній частині різна.
З чий правило подібне, але додається належність. У реченні Студент, чия заява неповна, отримає листа форма чия узгоджується зі словом заява, не зі словом студент. У реченні Студент, чий паспорт загубився, звернувся до адміністратора форма чий узгоджується зі словом паспорт. У реченні Студент, у чиєму паспорті була помилка, подав нову копію форма чиєму залежить від словосполучення у паспорті. Це часта B1-помилка: учень дивиться на власника, а треба дивитися на річ, яка належить власникові.
Займенник що вимагає ще одного фільтра: чи це справді займенник? У фразі Я знаю, що ти прийдеш слово що не відповідає на питання всередині підрядної частини; воно просто вводить повідомлення. У фразі Я знаю, що взяти на дорогу слово що вже має роль додатка: взяти що?. У фразі Те, що ти сказав, важливе слово що замінює зміст сказаного. У фразі Я впевнений, що ти маєш рацію це радше сполучник. Для практичного B1 письма достатньо перевірити: чи можна поставити до що питання і чи воно є членом підрядної частини. Якщо так, працює займенникова логіка.
У заперечних формах довге речення створює іншу небезпеку: мовець забуває, що прийменник має стояти між ні та основою. Я ні з ким із сусідів не говорив довше, ніж я ні з ким не говорив, але правило не змінюється. У жодному документі може бути стилістично доречним синонімом до ні в якому документі, але якщо ви вибрали форму з ні, прийменник треба залишити окремо: ні в якому документі, ні до якого висновку, ні з чиїми словами. Не намагайтеся “склеїти” довгу форму, бо в українській саме розрив показує грамотність.
Є також різниця між граматично можливою формою і природним вибором. Ніхто не заперечує і жоден не заперечує обидва можливі, але перше звучить нейтрально, друге формальніше або підкреслено. Будь-хто може відповісти означає відкритість для всіх; хто-небудь може відповісти? звучить як пошук хоча б однієї людини; хтось може відповісти натякає, що така людина, можливо, є. Це не просто правопис, а семантика. B1-рівень починається там, де ви вибираєте форму за комунікативною метою, а не лише за таблицею.
У власному письмі корисно редагувати займенники окремим проходом. Прочитайте текст і підкресліть усі форми хто/що/який/чий/себе/свій/хтось/ніхто/кожен. Для кожної форми поставте три питання: який це розряд, який відмінок потрібен, як пишеться частка або прийменник. Якщо бачите з хто, майже напевно треба з ким. Якщо бачите себе книжку, треба свою книжку. Якщо бачите нізким, треба ні з ким. Якщо бачите котра людина без причини вибору між кількома, подумайте, чи не природніше яка людина. Такий повільний перегляд швидко стає автоматичним.
Означальні займенники і контекстне збирання теми
Означальні займенники допомагають узагальнювати або виділяти предмети: кожен/кожний, весь/увесь, сам, самий у конструкції той самий, інший, будь-який. Частина з них уже траплялася в попередніх темах, але тут вони потрібні як місток між займенниками й складнішим B1-текстом. Вони не називають нову особу, а уточнюють, як ми бачимо групу, ціле, самостійність або відмінність.
Кожен і кожний означають “each, every” і відмінюються як прикметникові форми: кожен студент, кожного студента, кожному студентові, з кожним студентом, у кожній групі, кожні двері. У реченні вони часто будують узагальнення: Кожен має право поставити питання, Кожна заява повинна мати підпис, Кожного разу перевіряйте правопис. У навчальному тексті кожен звучить природніше для людей, кожний трохи формальніше, але обидва нормативні.
Весь/увесь означає ціле: весь текст, уся група, усе місто, усі документи. Його форми нерівні й потребують практики: усього/всього, усьому/всьому, усім/всім, усіма/всіма, на всьому, в усій кімнаті, з усіма студентами. На B1 достатньо впевнено користуватися найчастішими формами: весь день, усе життя, усі люди, з усіма, для всього класу, в усій країні. Помилка все студенти виникає через кальку; потрібно усі студенти або всі студенти.
Сам може означати “alone/by oneself” або підкреслювати саме цю особу: він сам написав заяву, вона сама вирішила, ми самі перевірили, директор сам відповів. Він відмінюється: самого, самому, самим. Не плутайте з самий у конструкції той самий. У сучасній нормі для “the same” кажемо той самий документ, та сама кімната, те саме питання, ті самі люди. Форма самий важливий як суперлатив у навчальному стандарті небажана; краще найважливіший.
Інший означає “other, another”: інший студент, інша думка, інше рішення, інші документи. Він відмінюється як прикметник: іншого студента, іншій групі, іншими словами. У B1-тексті інший допомагає порівнювати: Один студент підтримує пропозицію, інший має сумніви; В одному документі є підпис, в іншому його немає. Коли треба говорити про різницю між варіантами, інший часто точніший, ніж повторення іменника.
Тепер зберемо все в реальний текст. Кожен студент, який подав заяву, має перевірити свої дані. Якщо хтось знайшов помилку, він повинен написати про це секретареві. Ніхто не може змінити чужу заяву без дозволу, але кожен може виправити свою. Документ, у якому немає підпису, повернуть авторові. Якщо студент ні з ким не може зв’язатися, він має звернутися до адміністратора сам. Тут працюють майже всі групи: відносний який, неозначений хтось, заперечний ніхто, зворотний присвійний свою, означальний кожен, форма ні з ким.
У діалозі ці форми звучать не менш природно. - Хтось телефонував? - Ні, ніхто не телефонував. - А чий це номер на папері? - Не знаю, можливо, чийсь із групи. - Ти запитав себе, кому це може бути потрібно? - Так, але ні до кого конкретного не додумався. - Тоді спитай будь-кого з адміністрації. Такий діалог добре тренує різницю між хтось, ніхто, чийсь, себе, кому, ні до кого, будь-кого.
Перед фіналом тримайте короткий алгоритм. Перше: визначте тип займенника. Це питання, відносний зв’язок, невідомість, заперечення, зворотність чи узагальнення? Друге: визначте відмінок за дієсловом або прийменником: з ким, до кого, про що, у чиєму, собою, ні в чому. Третє: перевірте правопис частки: хтось разом, будь-хто через дефіс, ні з ким окремо. Четверте: якщо йдеться про нікого/нічого, подумайте про наголос і значення. П’яте: якщо поруч є іменник, перевірте узгодження: який документ, чиєю ручкою, кожному студентові, в усій групі.
Остання корисна звичка - перевіряти займенник разом із найближчим дієсловом, а не окремо. Форма кому часто з’являється після дієслів мовлення й адресування: пояснити кому, написати кому, подякувати кому. Форма ким з’являється після прийменника з або в орудному керуванні: з ким говорити, пишатися ким. Форма кого часто потрібна після до, для, без, у/в у значенні належності: до кого звернутися, для кого це важливо, у кого є ключ. Якщо такий зв’язок видно, займенникова форма майже завжди стає очевидною. Це особливо допомагає під час саморедагування B1-текстів, де одне речення може мати підмет, підрядну частину, кілька прийменників і ще один займенник у кінці.
Усний контроль теж корисний: прочитайте речення вголос і послухайте, чи займенник справді відповідає на своє питання. Якщо після говорити чується з ким, не залишайте форму хто. Якщо після належить чується кому, не пишіть кого. Таке слухове самоперевіряння швидко прибирає механічні кальки.
У письмі це саме правило працює так само надійно.
Підсумок модуля такий. Питально-відносні займенники питають або з’єднують речення: хто, що, який, чий, котрий, скільки. Хто/що/скільки змінюються за відмінками, а який/чий/котрий ще й узгоджуються з родом і числом. Себе не має називного, має форми себе, собі, собою, а свій стоїть біля іменника. Неозначені займенники пишемо разом, через дефіс або окремо залежно від частки й прийменника: хтось, дехто, будь-хто, хто-небудь, будь у кого. Заперечні займенники з ні- пишемо разом без прийменника і окремо з прийменником: ніхто, нікого, але ні з ким, ні до кого. Означальні займенники кожен, весь, сам, той самий, інший допомагають робити текст точним і зв’язним.
Який це займенник?
(див. розділ, §Навіщо B1 потрібні займенникові деталі)
Відмінок займенника
(див. розділ, §Питально-відносні: питання і місток між реченнями)
Термін і приклад
(див. розділ, §Зворотний займенник себе і присвійний свій)
Розряди займенників
(див. розділ, §Неозначені займенники: невідоме, байдуже або частково відоме)
Виправляємо займенники
(див. розділ, §Заперечні займенники і правило прийменника)